Максим Опанасенко, редактор Bihus.Info, про спецномінацію «Сльози окупанта»: «Регулярне використання словосполучення “інформаційний фронт” у соцмережах, на телебаченні і повсякденному житті вбило його реальне значення. Українські журналісти виконують титанічну роботу, адже по інший бік - величезна пропагандистська машина, яку створювали і накачували рублями протягом десятиліть. Можна довго сперечатися про форму спротиву, але суть зрозуміла і незмінна - перемога. Ця спецномінація - можливість віддячити колегам за цю роботу.
Російська медіамашина - величезна й монолітна, випробувана роками брехні, що закладалася в голови людей не лише в самій росії, а й по всьому світу. Українська система медіа складається переважно з маленьких незалежних команд. Виглядало так, що шанси - нульові. Цей фронт страшенно схожий на реальний, де численна орда протистоїть суттєво меншим підрозділам, і де до 24 лютого ніхто в світі не брався ставити на українців. Втім, і українські воїни, і українські команди журналістів, маючи щонайменше одну, але дуже важливу перевагу - неймовірну вмотивованість, зуміли показати характер. Весь світ говорить про Україну. І говорить переважно словами українців, оприлюднених нашими медіа. Провідні видання і телеканали планети показують фотографії українських репортерів, цитують українських аналітиків і розслідувачів, показують Україну такою, якою її бачать українці. Що це, якщо не досягнення?
Темні часи необхідно долати світлими моментами. Ми хочемо стати частинкою цього світла, яке, хоча й ненадовго, але змусить українських журналістів лишити камери, ноутбуки, каски і бронежилети на базах, обійнятися з колегами, повболівати і щиро порадіти за своїх переможців. Сила в єдності, а “Честь професії” - прекрасний інструмент цієї самої єдності. Ми не маємо якихось специфічних очікувань, вони, зазвичай, дуже звужують бачення, а війна, навіть якщо це війна на інформаційному фронті - поняття дуже багатогранне».