Перевірити свій професіоналізм,  популяризувати видання, привернути увагу до важливої теми, отримати чесний фідбек від досвідчених учасників Відбіркової комісії та Журі, здобути визнання колег і випробувати свої сили - ось така мотивація  брати участь у конкурсі професійної журналістики «Честь професії»! Нам завжди цікаво читати, що надихає та мотивує вас, тому вирішили поділитися з вами кількома історіями конкурсантів.

• «Ми подаємо нашу роботу на конкурс, щоб цінності, які ми використовуємо в роботі, ставали ще видиміші. А саме: відповідальність за слова в подкастингу, актуальність та орієнтованість на потреби слухача. «Хтознаяк: під карантином» один з перших подкастів в аудіальному медіапросторі про ментальне здоров’я під час карантину. Робота, яка подається, є частиною подкасту, що робить більш доступнішою тему емоційного інтелекту, ментального здоров’я та зрілості особистості в суспільстві. Зокрема, коли ми створюємо україномовні подкасти, то прагнемо піднімати тему авторської відповідальності в подкастингу. Ми б хотіли виграти цю премію, щоб показати приклад регіональної команди, яка створює якісний професійний контент, що слухають по всій Україні», - Надія Гульчук, операційна менеджерка Urban Space Radio.

• «З кожним роком працювати в журналістиці все складніше. Й мова не про те, що складніше докопатися до правди чи взяти умовний коментар в умовного чиновника. Складніше працювати. Щодня знаходитися в бульбашці з негативних новин. Щодня писати про складне й важливе, а натомість отримувати хейт. Чи не щодня пропускати через себе історії людей, про яких пишеш. Наразі мені складно пояснити, що змушує писати далі. Й інколи здається, що наступний день стане останнім для мене в цій професії. Тому хотілося б зайвий раз нагадати собі, що все недарма, що я роблю важливу роботу, виконую її якісно. Визнання від колег й експертів — непогана мотивація й стимул продовжувати робити те, що до душі, хоча й дається непросто», - Беловольченко Ганна, «Заборона».

• «Крім внутрішньої редакційної оцінки та відгуків читачів і глядачів, фідбек від медіаспільноти та експертів у царині ЗМІ є важливим стимулом для журналіста вдосконалювати свої професійні навички. Змагання з найкращими роботами колег для мене є нагодою випробувати власні сили та визначити професійні орієнтири, до яких варто рухатися у майбутньому. Крім того, від участі в конкурсі я очікую нових цікавих і корисних знайомств у медіаспільноті», - Бердник Микола,  Deutsche Welle, українська редакція.

• «Конкурс - це завжди оцінка твого таланту, а ще для мене "Честь професії" - це бути чесним і правдивим, мати цінності і не зраджувати їм в залежності від обставин. І найголовніше - завоювати довіру людей»,  - Власюк Людмила, газета «Волинь».

• «Специфіка роботи провінційного журналіста вимагає постійного контакту з читачами. Вони чекають від нас не лише новин і скандальних матеріалів, а й вирішення проблем, бо розуміють значимість журналістської роботи і впливового слова та нашу соціальну роль у маленьких громадах. Участь у конкурсі, а надто – перемога -- для мене важлива, бо стимулює до праці і не дає розслаблятися й не допускає думки про закриття неприбуткового медіа бізнесу у глибинці. А в провінційних містечках теж буває якісна журналістика!», - Гамера Наталія, редакція газети «Голос Лановеччини».

• «Сама честь професії як морально-етична категорія - це і є моя найбільша мотивація. Вперше беручи участь у цьому конкурсі, я хочу зарекомендувати себе у колі професіоналів, отримати фідбек і позмагатися із кращими журналістськими працями у визначеній номінації», - Гончарук Катерина, радіо «Культура».

• «"Честь професії" - це камертон української журналістики. Конкурс, що дає можливість відділити зерно від полови. Віднайти справжнє у засиллі штучного. Це чудовий привід для розмови про нагальні проблеми професії. Відвертої розмови, а тому не найприємнішої. Але водночас конкурс повертає віру, що журналістика – це значно більше, ніж 3 хвилини телевізійного ефіру. Що журналістика МОЖЕ – змінювати, допомагати і бути поруч. Цей матеріал ми зняли на четверті роковини Грибовицької трагедії. Обвал на сміттєзвалищі забрав життя чотирьох людей. Відтоді прозвучали сотні обіцянок чиновників. Усі - про вирішення проблеми і будівництво у Львові сміттєпереробного заводу. Ми нагадали про них. І спробували відповісти не тільки на запитання «хто винен?», але й «що робити?» - також», - Дрималовський Орест, телерадіокомпанія «ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ».

• «Хочу продемонструвати світові, що нині інтерв'ю можна писати у новому цікавому стилі. Стилі, яке викликає відчуття, що герой матеріалу спілкується напряму з читачем. А також дуже кортить спробувати свої сили у такому серйозному конкурсі. І разом з тим продемонструвати, що юний вік не заважає писати цікаві матеріали, а світом керує сучасність», - Жур Інна, Житомирський державний університет імені Івана Франка.

• «Я давно працюю журналістом, але дуже довго не розуміла, навіщо брати участь у конкурсах. Для мене моя робота була чимось більшим і я просто хотіла допомагати, висвітлюючи події, на які не звертали увагу інші колеги. Проте зараз я трохи змінила думку. Бо, по-перше, участь в конкурсі - це додатковий розголос твоєї історії. А якщо ти ще й потрапиш хоча б шорт-лист, то, виходить, ця історія зачепила не тільки тебе. Це допоможе мені зрозуміти, куди прямувати далі, що змінити в своєму стилі, що допрацювати. Хочу відзначити, що поданий матеріал мав не тільки суспільний вплив і інтерес. Завдяки розголосу на початку інциденту ті двоє ексстудентів отримали статус підозрюваних. Їм змінили його тільки після моєї новини», - Хімерик Юлія, «Судовий репортер».

• «"Честь професії" є найпрестижнішим фаховим конкурсом. Я хочу взяти участь у конкурсі для розуміння рівня та відповідності своїх матеріалів професійним стандартам, якісному рівню та суспільній важливості. Також конкурс - це хороша можливість практично відслідковувати результати своєї роботи, її затребуваності та професійного зростання», - Тартачний Олександр, «Наші гроші. Львів».